Заснування Церкви в США Українська Православна Церква в США розпочала свою діяльність у 1918 році, коли декілька вже існуючих парафій та духовенство інших Православних та Католицьких єпархій вирішили, що чисельність українського населення в США досягла того рівня, що воно з своєю особливою етнічною ідентичністю повинно мати власну юрисдикцію. Багато питань духовного та політичного характеру надихнули на прийняття цього рішення, яке відразу стало успішним з точки зору чисельності парафій та вірних, які приєдналися до втілення цієї ідеї. Громади шукали і знайшли духовний покров під омофором єпископа Ґерманоса Антіохійської Православної Церкви який перебував на цей час в США. Єпископ Ґерманос надавав необхідну духовну опіку новоствореній юрисдикції, доки прохання не було відправлене до новоствореної Автокефальної Православної Церкви в Україні, яка утворилася в жовтні 1921 під керівництвом митрополита Василя Липківського після проголошення першої декларації про Незалежність України в 1918 році. Відповіддю на це прохання було призначення на той час архієпископа Іоана (Теодоровича) піклуватися духовними потребами Українських Православних вірних у Сполучених Штатах Америки.
Архієпископ Іоан прибув до Сполучених Штатів у 1924 році і відразу взявся за скликання Собору, на якому було б офіційно зформульовано утворення Єпархії Американської-Української Православної Церкви в США. Єпископ Ґерманос офіційно передав свою опіку над Церквою Архієпископу Іоану. Після Собору, під керівництвом архієпископа Іоана, життя Американської-Української Православної Церкви в США почало дійсно процвітати. Архієпископ залишався в тісному контакті з Церквою в Україні, проте до 1927 року стало зрозуміло, що Комуністичний режим не припинить переслідувати цю Церкву, заарештувавши на той час усіх Її ієрархів та більшість духовенства і знищивши більшість Церковного майна. До 1937 року всіх єпископів було страчено і не було залишено жодних ознак існування Церковного життя. На жаль, Українська Автокефальна Православна Церква не мала жодної можливості добитися свого канонічного визнання перед світовим Православ’ям, а рішення та дії зібраного Нею Собору залишаються і досі суперечливими. Майже відразу після закінчення Собору 1921 року була приречена боротьба за існування. Архієпископ Іоан відхилив вимоги юрисдикції Московського Патріархату, який замінив Автокефальну Церкву в Україні та розірвав всі зв’язки з Україною.
Незважаючи на кілька спроб добитися свого визнання перед Вселенським Патріархатом, прогресу не було досягнуто, і як факт, він не отримав відповіді ні на один з своїх листів. Проте, духовенство та вірні Американської-Української Православної Церкви в США, були без сумніву переконані у своєму прагненні створити власну незалежну церкву, яка продовжувала зростати і розвиватися духовно та матеріально. З центром Єпархії розташованим у Філадельфії, була заснована і семінарія де духовенство, необхідне для служіння духовним потребам вірних, отримувало свою освіту та було призначене на служіння - всі вони до певної міри творили чудеса засновуючи та розбудовуючи нові парафії по цілій країні.
У 1928 році велика група Українських Греко-Католицьких парафій через різні непорозуміння їхньою вищою духовною владою під лідерством Отця Др. Йосифа Жука перейшли до Православної Церкви. Через питання, що стосувалось статусу визнання архієпископа Іоана, ця група не дуже то й хотіла асоціювати себе з його уже заснованої юрисдикцією, яка активно розвивалася. Перший Собор цієї групи вірних зібрався в Аллентаун, штат Пенсільванія, навесні 1929 року утворивши Українську Православну Церкву в Америці. Отець Др. Йосиф Жук був обраний адміністратором організування єпархії, а на Другому Соборі у 1931 році в м. Нью-Йорку його було обрано першим єпископом. У 1932 р. два ієрархи Сирійської Православної Церкви в США висвятили Єпископа Жука у Катедрі Св. Володимира на 14-й вулиці в Нью-Йорку. На жаль, Єпископ Йосиф прожив менше двох років після своєї висвяти.
У 1936 році Вселенський Патріарх прийняв Українську Православну Церкву в Америці під свій омофор, а в 1937 році єпископ Богдан (Шпилька) був висвячений на єпископа для діючої єпархії. Під його опікою юрисдикція також почала розвиватися надзвичайним темпом зростання чисельності парафій та вірних, майже конкуруючи із зростанням Американської-Української Православної Церкви США під керівництвом архієпископа Іоана.
Дві Українські Православні юрисдикції співіснували в США протягом наступних 17 років. Вони обидві розширювалися, архієпископ Іоан крім США очолив Українську Православну Церкву в Канаді, а єпископ Богдан в свою чергу заснував декілька парафій в Канаді.
У 1942 році під час короткого послаблення релігійних переслідувань в період німецької окупації України Православна Церква в Україні знову була відроджена як частина Польської Автокефальної Православної Церкви на чолі з митрополитом Діонісієм (Валединським). Одним з єпископів, висвячених для відродженої церкви у 1942 році в Києві був єпископ Мстислав (Скрипник), який пізніше прибув до Канади, щоб очолити там Українську Православну Церкву, яку він перебрав від архієпископа Іоана. Через кілька років єпископ Мстислав, із згоди Вселенського Патріархату, залишив Канаду і прибув до Сполучених Штатів, щоб приєднатися до юрисдикції єпископа Богдана. Єпископ Мстислав, будучи канонічно висвяченим, переконав архієпископа Іоана бути перевисвяченим, щоб тим самим вирішити всі канонічні питання стосовно його канонічності і започаткувати передумови для об’єднання двох Церков. У 1949 році архієпископ Іоан погодився і був висвячений єпископом Мстиславом та митрополитом Христофором Екзархом Олександрійського Патріархату в США.
Обєднавчий Собор У 1950 році в м. Нью-Йорку у Катедрі св. Володимира на 14-й вулиці обидві юрисдикції одночасно скликали свої окремі Собори - один проходив у самій церкві, а один у церковній залі. Тоді, 13 жовтня в церкві був зібраний спільний Собор об’єднання, де всі парафії Американської-Української Православної Церкви в США під керівництвом архієпископа Іоана та більшість парафій Української Православної Церкви в Америці, підписали Акт про Об’єднання. Об'єднану Церкву назвали Українська Православна Церква в США. На жаль, деяке духовенство та парафії від єпископа Богдана не були переконані та умовляли відмовитися від об’єднання. Єпископ Мстислав з більшістю парафій Української Православної Церкви в Америці об’єдналися, в результаті чого, архієпископ Іоан став первоієрархом нової Церкви з Катедрою при парафії Святого Володимира у Філадельфії, штат Пенсільванія; владика Мстислав – Голова Консисторії та Архієпископ Нью-Йоркський; а архієпископ Геннадій очолив Чиказьку Єпархію.
Патріарх Мстислав Після смерті митрополита Іоана у 1971 р., архієпископ Мстислав був обраний митрополитом нашої Церкви і перебрав на себе обов’язки керівництва цього ж року. До того, він послужив Церкві 21 рік як архієпископ та Голова Консисторії, а тепер йому було призначено послужити Церкві ще 22 роки як Митрополит, до його смерті у 1993 році у віці 95 років. Важко навіть описати таланти та здібності цієї людини, яка віддала все своє життя служінню Українській Нації та Святій Українській Православній Церкві. Він служив лейтенант-полковником в уряді свого дядька Симона Петлюри, а звідти був представником Волинської Області України (тодішньої частини Польщі) у Польському Сеймі, де представляв Український Народ даної території. Він почав бути дуже задіяним у житті Церкви і був обраний, під час Німецької окупації України, на єпископа Автокефальної Церкви під духовним керівництвом Митрополита Варшавського Діонісія. Його висвята відбулася в той же період часу, що і висвята ще декількох інших єпископів, у Соборі Святого Андрія в Києві, для служіння відродженої Української Автокефальної Церкви. Коли комуністи зробили свій вирішальний крок, щоб захопити всю Україну, єпископ Мстислав та більшість інших ієрархів Церкви були змушені втікати на Захід. Він залишився в Німеччині у складі Священного Синоду Єпископів, реорганізованого там під керівництвом митрополита Полікарпа (Сікорського). У 1948 році він емігрував до Канади для служіння Українській Грецькій Православній Церкві. Згодом він вирішив переїхати з Канади до США, де був прийнятий в Українську Православну Церкву в Америці, яку очолював єпископ Богдан (Шпилька). Як зазначалося раніше в цьому документі, він був рушійною силою у процесі перевисвяти митрополита Іоана та об’єднанні двох Українських Православних юрисдикцій в Українську Православну Церкву США.
На Всеукраїнському православному соборі в Києві 6 червня 1990 року, за участю понад 700 делегатів з усієї України , Собором затверджено факт утворення УАПЦ і обрано владику Мстислава Патріархом Київським і всієї України. 20 жовтня 1990 року після 49-річної розлуки прибув в Україну митрополит Мстислав (Скрипник). Вже 27 жовтня відбув з душ пастирським візитом до Львова. А вже 18 листопада 1990 року в Соборі святої Софії в Києві відбулася його інтронізація: став першим Патріархом УАПЦ.Патріарх Мстислав помер у канадському місті Ґрімсбі. Похований у крипті собору святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку, США.
Отримання Канонічного Статусу Після смерті Патріарха Мстислава (Скрипника), 15 жовтня 1993 очолив УПЦ в США митрополит Констянтин (Баган). Владика Констянтин народився в США але за національністю він був Українцем. Він дуже добре знав українську культуру та мову. У листопаді 1994 р. Вселенський Патріарх Варфоломій I запросив митрополита Костантина та архієпископа Антонія як представників УПЦ в США відвідати Патріархію та поговорити про відновлення стосунків, які існують більш ніж тисячу років з Патріархією, звідки Україна прийняла Християнство в 988 р.. Після цих обговорень у лютому 1995 р. Раді Митрополії нашої Церкви був представлений ряд домовленостей, які Церковний Собор ухвалив у жовтні цього ж року, з усього лише 17 голосами проти. Ці переговори привели до визнання Української Православної Церкви США як юрисдикції під омофором Вселенського Патріарха, повернувши таким чином Українську Православну Церкву на своє законне місце у світовому Православ’ї. Наша Церква зберегла свою структуру та адміністративну незалежність в керівництві, що залишається незмінним вже протягом 23 років. Раптом наш голос був почутий у Православному світі, включно з Україною. Протягом цих 23 років, наші ієрархи на прохання Патріарха представляти Його в багатьох історичних подіях життя Української нації та її Церкви. У 1996 р. архієпископ Антоній та єпископ Всеволод Української Православної Церкви в Америці провели переговори про остаточне та довгоочікуване об’єднання двох Українських Православних юрисдикцій у США – УПЦ в Америці та УПЦ США в нашу Українську Православну Церкву США (УПЦ США). Регулярний Собор Церкви в 1995 р. затвердив рішення про таке об’єднання. В перший тиждень листопада 1996 р. Українська Православна Церква в Америці провела в приміщені нашої Бібліотеки Надзвичайний Собор. В кінці Собору, митрополит Константин отримав добру новину та доручив оголосити її під час Божественної Літургії в Церкві-Пам’ятнику Святого Андрія у найближчу неділю. Єпископ Всеволод був підвищеений до сану архієпископа та став правлячим архієреєм Західної Єпархії з Катедрою Св. Володимира у м. Чикаго.
Двохтисячні Роки Після смерті Предстоятеля Української православної церкви в США митрополита Костянтина (Багана),6 жовтня 2012 року архієпископ Антоній (Щерба) був обраний cобором духовенства і мирян Української православної церкви США її предстоятелем. На сьогоднішній час він продовжує бути Митрополитом у нашій Церкві.
У рамках підготовки до надання автокефалії Православній Церкві в Україні 7 вересня 2018 року Священний Синод Вселенського Патріархату Константинопольського Патріархату під керівництвом Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія І призначив Архієпископа Даниїла (керуючого Західною Єпархією УПЦ в США) разом з єпископом УПЦ в Канаді Іларіоном Екзархами Вселенського Престолу в Україні. Через місяць після призначення (9-11 жовтня 2018 р.) і після завершення попередньої роботи Екзархів Вселенський Патріархат зробив історичну заяву про надання автокефалії Святій Православній Церкві України. На сьогоднішній час УПЦ в США перебуває в духовному єднанні з ПЦУ яку очолює Митрополит Епіфаній і надаємо їй всю підтримку яку можливо на сьогоднішній час.
Наша Парарфія Наша Церква в місті Портленд Орегон офіційно була заснована в 1958 році. Від початку заснування і до сьогодні наша парафія знаходиться під юрисдикцією УПЦ США. Офіційна назва нашої Церкви: Парафія Святого Івана Хрестителя Українська Православна Церква Портленд, Орегон. В цей самий рік було придбано від Методистської Єпископальної Церкви храмове приміщення в північно-східній частині міста на десятій вулиці. Будівлю було перероблено в традиційний Український Православний Храм з куполом і Хрестом на храмі. У 1962 році статут нашої церкви був затверджений. Перший священник в нашій парафії був отець Іван Гончарів. Перші члени церковної управи були: президент та замісник скарбника Микола Горбулик, секретар Михаїл Хлестик, скарбник і замісник президента Володимир Павелко (засновник Powell Bookstore), староста Олександр Лукаш. В 1963 році було придбано нову церковну будівлю із будинком для священика, а іншу було продано. Церква з будинком для священника знаходиться в південній східній частині міста на сімнадцятій вулиці. Перед тим цей храм належав протестантській громаді тому протягом року було придбано нові лавки для храму, привезено із Канади Дарохранильницю, зроблено парафіянами іконостас, та рамки для ікон, а самі ікони були привезені із консисторії яка знаходиться в штаті Ню-Джерзі. Найбільш потрудилися для прикрашення Храму сім’ї Горбулик, Шавдуг, Шміленк, Гринків. Віряни самі робили свічки для парафії. Дуже цікаво є те що парафія дотримувалася давніх традицій церкви де всі чоловіки стояли із з правого боку а жінки із лівого боку. У сімдесятих роках Церква придбала ще один будинок за адресою 1626 SE Nehalem St, Portland, OR 97202, але через недовгий час цей будинок було продано. Також важливо згадати про одного чоловіка, на ім'я Джозеф (Йосиф) який запам'ятався своєю побожністю і відданістю Христовій Церкві що на кінець свого життя віддав все своє майно Церкві. Через недостачу українських Православних священник в північно-східній частині США, час від часу виникали проблеми із проводом Богослужінь. Деколи священник був на дві парафії й Богослужіння проводилося один раз у два тижні, один раз в місяць, або тільки у суботу.
З усіх священників які були на нашій парафії тільки отець Григорій Лиско перед тим як був висвячений на священника та призначений на нашу парафію в 1985 році являвся членом парафії протягом довгого часу. Тільки після смерті своєї дружини він вступив в Українську Православну Семінарію заочно і після закінченні семінарії став священником у своєму рідному місті. На жаль отець Григорій Лиско після чотирьох років служіння на нашій парафії бувши в похилому віці останні місяці свого життя він важко хворів і згодом помер. Його поховали на цвинтарі Форест Лави у Грешемі.
З початком двохтисячних років через те що в церкві та хаті майже сто років жодних великих ремонтів не було зроблено протягом цього часу у церкві й хаті почалися різні будівельні роботи всередині та назовні церкви і хати, щоб покращити вигляд будівель. Для збору коштів на ці будівельні роботи було організовано продаж українських страв кожної суботи, щорічні українські фестивалі в осені та українські забави перед початком Великого Поста. Недільна Церковна Школа для дітей почала проводитися з 2018 року. З 2019 почалися організовувати літні табори для дітей та паломницькі поїздки по монастирях. У 2022 під час загально церковних зборів було проголосовано про перехід з Юліанського календаря на Новоюліанський календар. На сьогоднішній час Богослужіння проводяться регулярно, кожної неділі та суботи, також під час великих свят.